Оподаткування прибутку банків за ставкою 50%: додатковий ресурс для бюджету чи ризик для кредитування?
25 травня 2026
У суспільній дискусії банки нерідко сприймаються як сектор із підвищеним запасом фінансової міцності, для якого додаткове податкове навантаження не матиме суттєвих наслідків. Водночас специфіка банківської діяльності полягає в тому, що отриманий прибуток — це не лише фінансовий результат установи, а й важливе джерело нарощування капіталу.
Саме обсяг капіталу значною мірою визначає можливості банку кредитувати бізнес і населення, фінансувати інвестиційні проєкти та водночас зберігати належний рівень стійкості й захисту коштів вкладників. В умовах, коли виплата дивідендів для банків, крім державних, залишається обмеженою, прибуток фактично є одним із ключових ресурсів для їхнього подальшого розвитку.
Банки як джерело фінансування економіки і бюджету
Значення банківської системи не обмежується обслуговуванням платежів або зберіганням коштів громадян і компаній. Банки фінансують розвиток підприємств, енергетичні проєкти, споживчий попит, інвестиції та придбання державних облігацій.
За даними Національного банку України, у 2025 році банківський сектор забезпечив 11% усіх платежів до державного бюджету з урахуванням дивідендів державних банків, тоді як його частка у ВВП становила лише 2,9%. Також регулятор зазначає, що банківський сектор має найвище навантаження серед секторів економіки: 68 копійок надходжень до державного бюджету на одну гривню доданої вартості. Окремим напрямом участі банків в економічному відновленні є фінансування енергетики. За даними НБУ, у межах меморандуму щодо відновлення енергетичної інфраструктури після атак країни-агресора банки за період з 01 червня 2024 року до 28 квітня 2026 року забезпечили фінансування енергетичних проєктів бізнесу та населення на суму 45,9 млрд грн. Зокрема, бізнес отримав понад 4 тис. кредитів на 42,9 млрд грн, а населення — понад 16,5 тис. кредитів на 3,0 млрд грн. Таким чином, питання податкового навантаження на банки стосується не лише прибутковості фінансових установ. Воно також може впливати на темпи кредитування, фінансування енергетичної стійкості, підтримку державного бюджету та інвестиційні можливості економіки.
Що передбачає законопроєкт №15262
Наразі діє Закон України №4698-IX від 03.12.2025, відповідно до якого для банків у 2026 році застосовується ставка податку на прибуток у розмірі 50%. Після завершення цього періоду базова ставка оподаткування банків мала становити 25%.
Однак 20.05.2026 у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №15262 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств». Станом на 25 травня 2026 року документ перебуває на опрацюванні в комітеті. Законопроєкт передбачає продовження на 2027 рік застосування для банків підвищеної ставки податку на прибуток у розмірі 50%, а також заборону зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму збитків минулих періодів. Та дискусія стосується не лише додаткового наповнення бюджету у 2027 році. Йдеться також про те, наскільки тривале застосування підвищеної ставки узгоджується з потребами економіки у кредитуванні, з планами держави щодо приватизації частини державних банків та з необхідністю формувати передбачувані умови для потенційних інвесторів.
20 млрд грн зараз чи ресурс для кредитування в майбутньому?
Для більшості секторів економіки ставка податку на прибуток становить 18%. Для банків базова ставка є вищою — 25%, а в окремі періоди застосовувалася ставка 50%. Така модель може бути зрозумілою як надзвичайний бюджетний інструмент в умовах війни, однак у разі її тривалого продовження постає питання про можливі довгострокові наслідки для фінансового сектору.
Кредитування є одним із важливих механізмів підтримки економічного розвитку. Доступ компаній до фінансування створює можливості для модернізації виробництва, запуску нових проєктів, створення робочих місць і розширення податкової бази. Особливо відчутною потреба у кредитних ресурсах є в умовах війни та майбутньої відбудови, коли значного фінансування потребуватимуть енергетика, оборонна промисловість, агросектор, транспорт, машинобудування та інші галузі.
Одним із ключових аргументів у дискусії навколо законопроєкту №15262 є співвідношення короткострокового бюджетного ефекту та можливих довгострокових наслідків для кредитування економіки.
За оцінкою Національного банку України, застосування для банків ставки податку на прибуток у розмірі 50% у 2027 році може забезпечити державному бюджету близько 20 млрд грн додаткових надходжень. Водночас регулятор наголошує: якщо ці кошти залишаться у банківській системі та будуть спрямовані на підтримку капіталу, у перспективі вони можуть сформувати від 200 до 300 млрд грн ресурсу для кредитування економіки.
Це не означає, що весь можливий кредитний ресурс автоматично й одномоментно буде спрямований у реальний сектор. Однак така оцінка демонструє принципову різницю між разовим фіскальним результатом і потенціалом довшого економічного ефекту. Додаткове кредитування може підтримувати модернізацію підприємств, інвестиції в енергетику, оборонну промисловість, агросектор, транспорт та інші галузі, які мають вагоме значення для економічної стійкості країни.
За сприятливого сценарію кошти, спрямовані через кредитування на розвиток бізнесу, можуть поступово розширювати й податкову базу держави: через збільшення оборотів підприємств, створення робочих місць, зростання офіційних зарплат, прибутків, інвестицій та споживання. Водночас масштаб такого ефекту залежатиме від структури кредитування, якості профінансованих проєктів, темпів відновлення економіки та загальної безпекової ситуації.
Якщо використовувати орієнтовний сценарний підхід, за якого додаткові кредити реальному сектору мають позитивний податковий ефект упродовж перших 1-2 років, потенційне повернення коштів до бюджету може бути відчутно більшим за первинні 20 млрд грн. Проте така оцінка потребує обережного трактування, оскільки фактичний результат залежатиме від того, чи будуть ці ресурси спрямовані саме на розвиток і модернізацію бізнесу з високою доданою вартістю.
Важливо й те, що банки вже демонструють суттєве нарощування кредитної активності. За даними НБУ, станом на початок травня 2026 року чисті гривневі кредити бізнесу збільшилися на 34% у порівнянні з аналогічним періодом 2025 року, а чисті гривневі кредити фізичним особам — на 35%. Це свідчить про те, що банківська система вже приймає активну участь у фінансуванні економіки, а її подальші можливості значною мірою залежатимуть від достатності капіталу.
Державні банки та інвестиційні очікування
Окремого значення питання набуває для державних банків. За оцінкою НБУ, саме державні банки формують близько половини прибутку банківського сектору і водночас перераховують значну частину отриманого прибутку до бюджету у формі дивідендів.
Таким чином, навіть без продовження підвищеної ставки держава зберігає можливість впливати на розподіл прибутку державних банків: спрямовувати його частину до бюджету або залишати в капіталі банків для підтримки кредитування. Така гнучкість може бути важливою, зокрема, для фінансування енергетичних та оборонних проєктів.
Крім того, за результатами оцінки стійкості банків, проведеної НБУ у 2025 році, вже була визначена потреба в докапіталізації окремих державних банків. У разі подальшого істотного податкового навантаження така потреба може посилитися, а її фінансування зрештою також може потребувати бюджетних ресурсів. Не менш важливим є питання інвестиційної привабливості банківського сектору. Україна декларує плани щодо подальшої приватизації частини державних банків, а для потенційних інвесторів одним із ключових факторів є передбачуваність правил роботи, зокрема податкової політики. Часті зміни підходів до оподаткування можуть впливати на оцінку ризиків і майбутньої вартості банківських активів.
Кредитування як умова майбутнього економічного зростання
Кабінет Міністрів України спільно з міжнародними партнерами та за аналітичної підтримки Світового банку працює над стратегією «Економіка майбутнього». Серед її орієнтирів- підвищення середніх темпів зростання ВВП до 6% на рік завдяки розвитку ключових галузей, зокрема енергетики, оборонної промисловості, агросектору, транспорту, машинобудування та IT. Реалізація таких планів вимагатиме не лише державної та міжнародної допомоги, а й достатнього обсягу внутрішнього кредитного ресурсу. У цьому контексті важливо оцінювати будь-які податкові рішення не лише через їхній короткостроковий бюджетний ефект, а й через можливий вплив на здатність банків фінансувати економічне відновлення.
Саме тому обговорення законопроєкту №15262, ймовірно, потребуватиме пошуку балансу між нагальною потребою держави у додаткових доходах та необхідністю не послабити кредитний потенціал банківської системи в період, коли економіка потребує значних інвестицій.
Регулятор і профільні асоціації вже висловилися з цього приводу
Національний банк України 21 травня 2026 року оприлюднив позицію щодо законопроєкту №15262. Регулятор зазначив, що ставка 50% у 2023 році сприймалася банківським сектором як разовий вимушений крок, однак її подальше продовження в поточних умовах може звужувати можливості банків із нарощування кредитування та підтримки економіки під час війни й майбутньої відбудови. НБУ також звернув увагу на можливий вплив такого рішення на інвестиційну привабливість сектору, приватизацію державних банків та передбачуваність податкової політики.
Національна асоціація банків України також оприлюднила заяву, в якій застерегла від продовження підвищеної ставки податку на прибуток банків на рівні 50%. У НАБУ наголосили, що питання стосується не лише прибутків банків, а передусім капіталу банківської системи, від якого залежать можливості фінансування бізнесу, інфраструктурних проєктів і економічного відновлення. Окремо асоціація звернула увагу на важливість стабільних і прогнозованих правил для міжнародних партнерів та потенційних інвесторів.
Асоціація українських банків також публічно повідомила, що виступає проти продовження дії підвищеної ставки податку на прибуток банків, передбаченої законопроєктом №15262. Таким чином, позиції регулятора та профільних банківських асоціацій у цій частині збігаються: вони вказують на необхідність оцінювати не лише безпосередні бюджетні надходження, а й довгостроковий вплив рішення на капітал банків, кредитування та інвестиційні перспективи фінансового сектору.
Запропоноване продовження на 2027 рік ставки податку на прибуток банків у розмірі 50% може забезпечити державному бюджету додаткові надходження у короткостроковій перспективі. Водночас це рішення потребує особливо зваженої оцінки з огляду на можливий вплив на капіталізацію банків, подальше кредитування економіки, фінансування енергетичних та оборонних проєктів, а також інвестиційну привабливість банківського сектору.
Тому під час розгляду законопроєкту №15262 доцільно врахувати не лише очікуваний фіскальний результат, а й потенційні довгострокові наслідки для фінансової стійкості та економічного відновлення країни. У нинішніх умовах рішення щодо оподаткування банків потребують балансу між бюджетними потребами держави та збереженням спроможності банківської системи підтримувати розвиток економіки.
