Колекторські агентства - це явище, яке виникає скрізь, де є банківська система та фінансові установи, що видають кредити. У 2009-му році Національний банк України у своїх рекомендаціях вказав, що при наявності проблемної заборгованості, банк має право звернутися до третьої особи, яке займатиметься стягненням грошових коштів за кредитними договорами. В Україні не існує профільного закону, який би регламентував діяльність колекторів,але сказати, що вони діють поза правовим полем, складно.
На сьогоднішній день існує дві глобальні проблеми, пов'язані з діяльністю колекторських агентств, а саме:
- відсутність чіткого правового поля для роботи колекторських агентств в Україні;
- невисокий професійний рівень співробітників колекторських агентств - як правило, вони сформовані зі звільнених співробітників правоохоронних органів, діяльність яких нерідко межує із кримінально-переслідуваними діями (незаконне застосування методів як психологічного, так і фізичного впливу)
А як же працюють європейські та американські колектори, і який досвід було б корисно залучити? На це питання і спробуємо дати відповідь.
Банки США не займаються поверненням заборгованості самостійно. По закінченні 90 днів, заборгованість передається колекторському агентству. Як і в Україні укладаються договори або повної передачі боргу, або договір про витребування боргу за винагороду. Винагорода колекторському агентству може сягати до 20% від суми заборгованості. На відміну від України, закон про колекторські агентства введений у США ще з 1978 року.
Закон регламентує відносини між колектором і боржником, їх права та обов'язки, і включає в себе застереження щодо:
- неприпустимості погроз на адресу боржника;
- неприпустимості фізичного та психологічного впливу;
- неприпустимості поширення конфіденційної інформації про боржника;
- неприпустимості дзвінків в нічний час тощо
Тому, як працюють колектори в Америці, можна позаздрити. За законом колектори не мають права погрожувати боржникові судом, якщо справа ще не передана до суду. А в Україні цей метод застосовують часто-густо, погрожуючи позичальнику державними виконавцями, судом та описом всього майна. Якщо борг переданий колекторському агентству, боржник в Америці протягом усього періоду працює тільки з одним агентством, в той час як в Україні борг може багаторазово передаватись від одного агентства до іншого, що, звичайно, не підвищує довіру ні до колекторів, ні до банків.
В Європі робота колекторів більше нагадує роботу фінансового консультанта- він спільно з боржником шукає шляхи вирішення проблеми, а не доводить його до відчаю, як це прийнято в Україні. Робота колекторських агентств у ряді західних країн (наприклад, Великобританія), не потребує ліцензування, але агентства, отримують ліцензію, якщо хочуть працювати з великими банками. У Німеччині для того, щоб отримати доступ до банківського сектору, колектори повинні бути зареєстровані в Асоціації колекторських агентств.
Зараз банківська система України переживає далеко не найкращі часи: стагнація економіки, значне збільшення проблемної заборгованості, «колективне» банкрутство банків. Можливо, час замислитись над питанням концептуальної зміни форми та підходів до роботі колекторських агентств України, при яких колектор буде виступати у ролі повіреного у фінансових справах, допомагаючи боржникові впоратися з проблемою. При цьому скомплектувати штат колекторських агентств «нової формації» можливо, в тому числі, за рахунок колишніх працівників банків, яких було звільнено в зв’язку з скороченням штату або банкрутством фінансової установи. На тлі масового закриття банків це дозволить не тільки забезпечити достатню кваліфікацію співробітників колекторських компаній, але й підвищити рівень зайнятості банківських фахівців.
