Чи є майбутнє в облігацій, забезпечених відокремленими активами?

Стисло механізм сек’юритизації  активів за допомогою стандартних облігацій можна описати наступним чином. Оригінатор (банк або інша організація, що володіє доходними активами) тимчасово (з зобов’язанням  зворотного викупу)  відступає їх спеціалізованій організації. Відступлення та зворотнє відступлення здійснюється за вартістю, що дорівнює залишку непогашеного основного боргу за доходними активами на дату операції. Активи, що відступаються, повинні відповідати певним параметрам та належати до першої чи другої категорії якості. Спеціалізована організація випускає процентні облігації та реалізує їх на ринку. Забезпеченням облігацій слугує пул активів, відступлених оригінатором.  Таким чином, оригінатор отримує рефінансування своїх активів,  власники облігацій – дохід (номінальна вартість облігацій та відсотки), а спеціалізована установа-комісійну винагороду.  Зворотне відступлення фінансових активів здійснюється в термін погашення стандартних облігацій або у випадку встановлення невідповідності окремих фінансових активів в складі забезпечувального покриття, заданим параметрам. 

Субстандартні облігації забезпечуються активами без визначення критеріїв якості,тому потенційно є більш ризикованим фінансовим інструментом, ніж стандартні облігації. До переліку активів, що можуть використовуватись в якості забезпечення, включаються як доходні активи, так і матеріальні активи (рухоме та нерухоме майно).  Такі активи  відступаються оригінатором емітенту без зобов’язання їх зворотного викупу. Випускаються субстандартні облігації у вигляді дисконтних цінних паперів, що реалізуються на ринку та  дають їх власникам право на отримання від емітента (спеціалізованої установи) номінальної вартості таких облігацій. Емісія може поділятись на декілька серій, що забезпечуються єдиним покриттям , але реалізуються за різною ціною ( в залежності від прав, що надаються  власнику облігацій). Власники  облігацій старших серій мають першочергові права на задоволення своїх вимог перед власниками наступних (молодших) серій. При емісії субстандартних облігацій кількома серіями,  виплата частини їх  номінальної вартості здійснюється у порядку черговості, починаючи зі старшої серії і пропорційно розподіляється серед власників цієї серії. Субстандартні облігації власників наступної (молодшої) серії погашаються після повного погашення (в т.ч. дострокового) старшої (вищої над нею)  серії.

Передбачається, що  погашення облігацій буде здійснюватися, в том у числі,  за рахунок реалізації забезпечувального  покриття. При цьому можлива ситуація, коли активи продаються за  суму, що є меншою, ніж  їх вартість, зазначена в реєстрі забезпечувального покриття. Крім того, в зв’язку з тим, що до складу забезпечувального покриття, включаються активи різної якості, можлива ситуація, коли частка доходних активів зі складу забезпечувального покриття буде  визнана безнадійною та списана. Таким чином, обсяг забезпечувального покриття зменшиться. При цьому, згідно законопроекту, обсяг невиконаних зобов’язань емітента з виплати  номінальної вартості   облігацій зменшується відповідно до зміни розміру забезпечувального покриття, і таке. зменшення проводиться, починаючи з самої нижчої (молодшої)  серії. Тому, за результат атами погашення субстандартних облігацій, власники  не мають гарантій отримання певної  фіксованої суми коштів. В проспекті емісії субстандартних облігацій буде  обумовлено лише, що весь  грошовий потік від забезпечувального покриття буде спрямовано власникам облігацій в визначеній черговості відповідно до траншування серій. Тобто, власники субстандартних облігацій несуть ризики, пов’язані з  невизначеністю  обсягу коштів, що будуть  отримані ними в результаті погашення облігацій.

Крім того, системні ризики, притаманні  обігу субстандартних облігацій, підсилюються за рахунок недосконалості тексту законопроекту. Запропонований механізм обігу субстандартних облігацій є  достатньо складним та має значну кількість особливостей. Натомість, велика частка цих особливостей залишилась поза текстом законопроекту.  Авторами законопроекту передбачається, що  механізми взаємодії  та існуючі особливості окреслюються проспектом емісії та  договорами між учасниками процесу. Серед таких механізмів та особливостей: порядок зменшення обсягу невиконаних зобов’язань по виплаті номінальної вартості  облігацій; порядок викупу оригінатором  залишків активів для остаточних розрахунків з власниками облігацій в кінці обігу; особливості внесення записів до реєстру обтяжень; механізм узгодження реалізації майна зі складу  заставного покриття тощо. При цьому не завжди в тексті законопроекту конкретизується, в якому саме документі  повинні регламентуватись ті чи інші моменти. А в зв’язку з тим, що  від  якості опрацювання цих процедур та  чіткості їх  опису залежить ступень ризику, що приймають на себе власники  субстандартних облігацій, відсутність їх опису в законопроекті не дає можливості  визначитись з загальним рівнем ризикованості  угод  з субстандартними облігаціями. Тому, на нашу думку, необхідно прописати більшість особливостей в тексті законопроекту ( як мінімум, у вигляді ключових умов, яких необхідно дотримуватись)  та  чітко визначити, в яких саме  документах необхідно регламентувати ті чи інші процеси.

Також законопроект потребує удосконалення в напрямку мінімізації ризиків несанкціонованої реалізації майна, що входить до забезпечувального покриття облігацій. З метою захисту прав власників, механізм обігу субстандартних облігацій передбачає значну кількість незалежних учасників, між якими розподілено повноваження. Наприклад, управитель   контролює  стан майна, що входить до складу забезпечувального покриття, здійснює його реалізацію та перераховує гроші на спеціальний рахунок . А списати кошти з цього рахунку для розрахунку з власниками облігацій має право тільки розпорядник. Але при цьому  всі повноваження по роботі з заставним майном надано виключно компанії- управителю. Управитель має повноваження не тільки на контроль за якістю заставного майна, але й на його реалізацію, й на накладення та зняття обтяжень в реєстрі рухомого майна. Таким чином, існує ризик , що у випадку  протиправних дій управителя,  забезпечувальне покриття може бути частково продане без  узгодження з іншими учасниками процесу, а гроші власникам облігацій перераховані не будуть. На наш погляд, для мінімізації цього ризику необхідно розподілити повноваження  шляхом передачі  розпоряднику функцію роботи з реєстром обтяжень рухомого майна (тим більш, що відповідно до проекту,  веденням реєстру забезпечувального  покриття займається саме розпорядник).

 Ми не впевнені, що в сучасних економічних реаліях  субстандартні облігації будуть користуватись суттєвим попитом. Але такий інструмент має право на існування за умови, що при придбанні таких облігацій покупці будуть  чітко  усвідомлювати існуючі ризики. Одним з варіантів використання субстандартних облігацій може бути розрахунок ними з кредиторами банку в процесі його ліквідації. В цьому випадку емітентом облігацій має виступити спеціалізована установа, створена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ця можливість передбачена законопроектом). Такий механізм дозволив би суттєво спростити ліквідацію банків та  скоротити строк реалізації цієї процедури.

На наш погляд, законопроект  після доопрацювання може бути корисним для розвитку фінансового ринку. Але, з урахуванням  значних ризиків, що присутні в обігу субстандартних облігацій , доцільно обмежити їх використання. В тому числі, у випадку впровадження другого рівня пенсійної реформи, не включати субстандартні облігації до переліку активів, в які можуть здійснювати інвестиції НПФ, що будуть працювати  з обов’язковими пенсійними внесками  громадян.