Банкрутство фізичної особи: можливість почати нове життя чи спосіб уникнути відповідальності?
На даний момент у Верховній Раді чекає розгляду законопроект № 2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання його банкрутом». Суть законопроекту така, що в ситуації, коли фізична особа не має можливості розрахуватися за своїми зобов'язаннями, вона сама (або її кредитори) можуть ініціювати через господарський суд процедуру банкрутства. При цьому ініціатор банкрутства надає на погодження проект плану реструктуризації заборгованості. Якщо обидві сторони (і боржник і комітет кредиторів) погоджують цей план, то суд його затверджує, і подальші розрахунки з кредиторами відбуваються відповідно до плану. Якщо узгодити реструктуризацію не вдається або її умови боржником не виконуються, починається процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника. Після закінчення процедури банкрутства, боржник звільняється від усіх боргів перед кредиторами (крім аліментів, виплат, пов'язаних із заподіянням шкоди життю і здоров'ю та інших вимог, нерозривно пов'язаних з особистістю боржника).
На відміну від діючих на даний момент норм про банкрутство фізичних осіб (ст.ст. 90-92 в складі Закону «Про відновлення кредитоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), цей законопроект передбачає можливість банкрутства не тільки фізичних осіб-підприємців, а й тих , хто не займається підприємницькою діяльністю. Таким чином, він дає можливість рядовим громадянам «почати з чистого аркуша», звільнившись, в тому числі, від заборгованості за кредитами, комунальними платежами тощо.
На наш погляд, впровадження практики банкрутства фізичної особи буде корисним обом сторонам: як кредиторам, так і боржникам. Для кредиторів вона прискорить процедуру роботи з боржником, дозволивши замість витрачання сил і коштів на багаторічні спроби стягнути проблемну заборгованість, задовольнити свої вимоги (хоча б частково) та / або списати з балансу залишки безнадійної заборгованості. А боржники, пройшовши процедуру банкрутства, зможуть залишити позаду вантаж своїх боргів і спробувати почати «нове життя».
Таким чином, в цілому законопроект дуже позитивний. Тим більше, що такий похід відповідає кращій міжнародній практиці. Але, з нашої точки зору, необхідно вдосконалити його в частині захисту кредиторів від недобросовісних боржників, які ініціюють фіктивне банкрутство.
По - перше, необхідно розширити перелік інформації, що подається боржником суду при ініціалізації процедури власного банкрутства. Так, на даний момент в списку передбачено надання балансу фізичної особи-підприємця, але відсутня вимога про надання довідки про доходи фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю. Крім того, статтею 11 законопроекту передбачено відмову від відкриття процедури банкрутства в разі наявності у найближчих родичів боржника майна, загальна вартість якого перевищує обсяг безспірних вимог кредиторів. Аналогічно, банкрутство не порушується, якщо протягом року до подачі заяви про банкрутство, боржник або його родичі (першого ступеня споріднення) продавали нижче ринкової вартості або дарували кому-небудь майно на загальну суму, що становить понад 20% від обсягу безспірних вимог кредиторів. І при цьому в переліку інформації, яка подається до суду, відсутні дані про банківські рахунки родичів, а також про інше майно та угоди з ним. Необхідно доопрацювати перелік документів, що надаються боржником. Або, якщо ця інформація з'ясовується судом самостійно, вказати на це.
Більш того, доцільно розробити механізм перевірки наявності підстав для відкриття процедури банкрутства за ініціативою боржника. У статті 11 законопроекту сказано, що перевірка проводиться на підготовчому засіданні, але як саме вона проводиться - не регламентоване. Це може привести до формального виконання даного пункту, коли інформація, надана боржником, буде вважатися достовірною без додаткової перевірки, а лише за фактом відсутності у суду даних, що її спростовують. Щоб уникнути подібних ситуацій, логічно більш детально розкрити процедуру збору даних про боржника та його родичів: яким чином проводиться перевірка обсягу отриманої їм заробітної плати та інших доходів, а також банківських рахунків, рухомого і нерухомого майна, угод, здійснених за останній рік, тощо.
Ще в законопроекті не враховано той факт, що, відповідно до чинного законодавства України, все майно, нажите в шлюбі, є спільною власністю, незалежно від того, на кого воно зареєстровано. Таким чином, при стягненні майна боржника - банкрута, можуть порушуватися права його дружини (або чоловіка). Це може спричинити судові позови з їх боку, що істотно ускладнить справу і може привести до зниження відсотка задоволення вимог кредиторів. Щоб уникнути цього, необхідно на етапі прийняття рішення про відкриття процедури банкрутства не тільки мати інформацію про сімейний статус боржника і перелік коштовного майна, придбаного в шлюбі, але і розробити шляхи виходу з цієї ситуації. Як варіант, можна вимагати від дружини / чоловіка згоди на реалізацію спільно нажитого майна в процесі процедури банкрутства (без відшкодування вартості їх часток).
Крім того, існують деякі нюанси, які необхідно врахувати для того, щоб норми, викладені в законопроекті, працювали і узгоджувалися з іншим законодавством.
Так, відповідно до тексту законопроекту, справи про банкрутство фізичних осіб розглядаються господарським судом за місцем проживання фізичної особи. А відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичних осіб можуть пред'являтися до суду як за місцем фактичного проживання, так і за офіційно зареєстрованим місцезнаходженням.
Крім того, в статті 28 законопроекту передбачено, що в разі, якщо вимоги кредиторів, забезпечені заставою, не в повному обсязі задовольняються за рахунок її реалізації, вони потрапляють в третю чергу кредиторів. А згідно з чинним законодавством про іпотеку, кредитор має право стягнути заборгованість тільки з заставного майна. Таким чином, необхідно усунути протиріччя шляхом внесення змін до Закону про іпотеку.
Проаналізувавши суть новацій, викладених в законопроекті, наостанок хотілося б висловити свою думку про спосіб їх імплементації в чинне законодавство. Законопроектом передбачається виключення з діючого Закону «Про відновлення кредитоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статей 90-92, що стосуються банкрутства фізичної особи-підприємця. На наш погляд, з точки зору системності законодавства, логічніше було б процедуру банкрутства фізичних осіб прийняти не у вигляді окремого закону, а включити в якості розділу в Закон «Про відновлення кредитоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тим більше, що в тексті законопроекту присутні посилання на норми цього закону, а сам Закон «Про відновлення кредитоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якраз активно вдосконалюється (за останній час в нього внесено досить багато змін і зареєстрований ще ряд законопроектів, які містять поправки до нього).
