Центр економічних досліджень та прогнозування “Фінансовий пульс”

UA RU EN
Закон про відновлення кредитування - перша перемога в боротьбі за захист прав кредиторів

Нещодавнє прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» стало результатом чотирирічних боїв банківської спільноти на фронті боротьби за права кредиторів. Перші спроби внести необхідні зміни до чинного законодавства були зроблені ще в 2015 році - вони знайшли своє відображення в законопроекті 2286а. Цей проект не прийняли, але в 2016 році була зроблена ще одна спроба - зареєстрований Законопроект №4529, який спіткала та ж сумна доля. Але завзятість, з яким учасники банківського ринку відстоювали свої інтереси, врешті-решт було винагороджено 3 липня поточного року черговій версії правок до нормативної бази під номером № 6027-д вдалося зібрати 239 голосів, в результаті чого Закон «Про відновлення кредитування» був прийнятий ! Цю новину з радістю сприйняли не тільки самі банки, але Національний банк, і Незалежна асоціація банків України, які брали активну участь в розробці та просуванні Закону, а також коаліція громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ», яка підтримувала цей законопроект.

Приводи для радості дійсно є. Закон усуває цілий ряд законодавчих прогалин, що негативно впливають на захист прав кредиторів. Зокрема, багато істотних змін було внесено в законодавство про іпотеку. Однією з важливих новацій є вдосконалення питань позасудового врегулювання. Так, в нормативну базу були зроблені доповнення, які деталізують зміст договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, що знімає ряд проблем при використанні позасудового врегулювання. В тому числі, акцентовано, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя виступає в якості документа, що підтверджує перехід права власності, і є підставою для внесення інформації до Державного реєстру майнових прав на нерухомість, а також для продажу банком цієї нерухомості. При цьому, наявність в Реєстрі обтяжень на таку нерухомість, не є перешкодою для реєстрації прав власності на неї банку - кредитора.

Важливою зміною є також врегулювання ціни продажу предмета іпотеки на повторних прилюдних торгах: на других торгах вартість становить 80% від вартості на перших торгах, на третіх -70% від вартості на перших торгах (раніше не розглядалося, від якої вартості йде відлік - на перших торгах чи на других). Крім того, навіть якщо після третіх торгів нерухомість не продалася і не взята кредитором на баланс, іпотека зберігається до виконання зобов'язань (раніше вона могла бути припинена за рішенням суду).

Законом встановлено, що після завершення процедури позасудового врегулювання, для юридичних осіб будь-які вимоги іпотекодержателя, що стосуються виконання основного зобов'язання за договором, залишаються дійсними, якщо інше не передбачено договором. При цьому для фізичних осіб введена зворотна норма - після позасудового врегулювання кредитор може пред'являти до них вимоги тільки в разі, якщо це прямо передбачено договором. Таким чином, законодавство дає банкам можливість стягувати залишок заборгованості з компаній і після позасудового врегулювання, але при цьому захищає майнові інтереси простих громадян.

Крім того, на дотримання прав позичальників спрямовані передбачені Законом доповнення до нормативних актів, що  чітко вимагають від кредитора звільнити нерухоме майно клієнта від обтяжень (тобто внести відповідний запис до Держ.реєстру) не пізніше, ніж через 14 днів після повного погашення заборгованості.

Позитивною зміною для банків-кредиторів є і вдосконалення законодавства, що стосується реконструкції об'єктів, які виступають в якості іпотеки, або самовільного будівництва будівель і споруд на земельних ділянках, що знаходяться в заставі. Тепер реконструйоване або самовільно збудоване приміщення також вважаються об'єктами іпотеки. Це дозволить запобігти махінаціям з боку позичальників і істотно поліпшить захист прав кредиторів.

Допоможе знизити банківські ризики і той факт, що, згідно з новим законодавством, ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє прав кредитора на майно, передане в заставу боржником або його поручителем, якщо до моменту ліквідації кредитор подав позов або пред'явив вимогу. Вдосконаленню інституту поруки в Законі взагалі приділено достатньо серйозну увагу. Наприклад, внесено поправки про те, що в разі збільшення суми зобов'язань за кредитним договором без узгодження з поручителем, поручительство не припиняє своєї дії, а зберігається в первісному обсязі. Не припиняється порука і в разі ліквідації компанії - боржника (за умови, що кредитор встиг подати в суд позов на поручителя до внесення в Держ.реєстр інформації про ліквідацію юридичної особи). Ліквідація солідарного боржника -юр.особи або смерть солідарного боржника фіз.особи не припиняють зобов'язань інших солідарних боржників, і обсяг цих зобов'язань зберігається незмінним.

Ще однією новацією стало збільшення терміну для пред'явлення вимог кредитора до поручителя. Термін дії поручительства встановлюється відповідно до договору. Якщо в договорі цей строк не передбачений, порука припиняється після повного виконання основного зобов'язання, або, якщо кредитор протягом 3 років з моменту настання терміну його виконання, не пред'явив позов поручителю (раніше було встановлено термін в 6 місяців).

 Було скасовано обов'язкове нотаріальне оформлення договорів застави транспортних засобів, що спростить процедуру і допоможе знизити витрати при видачі кредитів. Але в той же час, при переоформленні транспорту впроваджена обов'язкова перевірка на предмет відсутності транспортного засобу в реєстрі заставного майна. Це дозволить запобігти незаконному продажу заставних авто без згоди кредитора.

Крім того, новий Закон врегулював ряд питань процесу успадкування, що знижує ризики банків у разі смерті позичальника, але при цьому гарантує захист прав спадкоємців. В тому числі, банкам буде надано доступ до Державного реєстру актів цивільного стану, що дозволить при необхідності встановити факт смерті позичальника, а також уточнити його сімейний стан на поточний момент. У разі, якщо успадковане майно виступає в якості предмета застави, спадкоємець зобов'язаний звернутись за отриманням свідоцтва про його успадкування. Тепер це буде стосуватися не тільки нерухомості, а будь-якого майна, на яке передбачена державна реєстрація. Це дасть можливість банкам вчасно дізнатися про вступ у права спадщини заставного майна. Одночасно з цим, для захисту інтересів спадкоємців був скорочений термін пред'явлення до них вимог кредиторів. Тепер він обмежується 6 місяцями з моменту вступу в спадщину, тоді як раніше ці 6 місяців відраховувались від моменту, коли банк дізнався про вступ у права спадщини. Якщо банк все ж доведе, що з якихось причин він не міг знати про вступ у спадок, у нього є ще 6 місяців на пред'явлення своїх вимог з моменту отримання такої інформації (раніше цей термін становив 1 рік).

Окремий розділ Закону присвячений деталізації механізму використання змінюваної процентної ставки. Така новація допоможе зробити цей механізм більш чітким і прозорим, що дозволить краще захистити права позичальників.

Як видно з вищевикладеного, поправки, внесені цим Законом, не тільки істотно поліпшують ситуацію із захистом прав кредиторів, а й несуть ряд позитивних моментів для пересічних позичальників. Це однозначно сприятиме більш активному розвитку кредитування. Однак, незважаючи на всю важливість прийнятого Закону, він не є «чарівною паличкою» для миттєвого вирішення всіх проблем, які існують на сьогоднішній день в цій сфері.

У зв'язку зі складною економічною та військово- політичною ситуацією всередині країни, як і раніше, залишається актуальною проблема дефіциту платоспроможних позичальників. З цієї причини банки не можуть розгорнути кредитування в масштабах, які їм дозволяє їх поточна ліквідність - частина потенційних позичальників свідомо відмовляються від залучення кредитних ресурсів. Так, за результатами опитування керівників підприємств, проведеного НБУ в першому кварталі 2018 року, 68% опитаних не можуть залучати кредити з-за високої процентної ставки, 35% говорять про високі вимоги до застави, а 17% просто не впевнені в тому, що зможуть обслуговувати кредити на запропонованих банками умовах. Банки, в свою чергу, з огляду на вартість залучених ресурсів і вимоги НБУ до резервування при видачі кредитів, не можуть собі дозволити істотно знизити процентні ставки і вимоги до заставного майна і фінансового стану позичальників.

Крім того, продовжує діяти мораторій на відчуження заставної нерухомості за валютними кредитами фізичних осіб. Це не дає банкам можливості поліпшити якість вже існуючого роздрібного кредитного портфеля, що в підсумку також негативно позначається на розвитку іпотечного кредитування населення.

Недосконалим з точки зору захисту кредиторів залишається поки і Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до його чинної редакції зменьшуються права кредиторів, зобов'язання перед якими забезпечені заставним майном. Так, вони не мають право ініціювати банкрутство боржника, не є стороною у справі про банкрутство, не входять до складу комітету кредиторів. Але при цьому на них поширюється мораторій про стягнення майна до початку процедури ліквідації. З огляду на відсутність чітких термінів проведення санації та ліквідації, ці процеси можуть затягуватися, що не дає банкам-кредиторам можливості швидко стягнути заборгованість. Ситуацію, що склалася може виправити удосконалення процедур санації та ліквідації: як в напрямку чіткої регламентації термінів їх проведення, так і в напрямку надання забезпеченим кредиторам рівних прав з іншими кредиторами і можливості зняття мораторію на відчуження заставного майна. Подібні новації містяться в законопроекті №8060 від 26.02.2018 «Кодекс України про процедуру банкрутства», прийнятому ВР в першому читанні 20.03.2018.

Як і раніше, вимагає серйозних реформ і судова система, недосконалість і корумпованість якої також негативно впливають на розвиток кредитування. Нерідко суди приймають некоректні рішення в разі недостатньо чітко прописаних формулювань в законодавчих актах, або змінюють свою позицію щодо застосування одних і тих самих норм законодавства. Як приклад можна привести проблеми зі здійсненням стягнення майна через виконавчий напис нотаріуса. Законом України «Про нотаріат» (ч. 1 ст. 88) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості позичальника. Незважаючи на нормативну врегульованість даного питання, огляд судової практики демонструє наступну позицію суддів: якщо на момент вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором (незалежно від стадії, на якій знаходиться цей судовий розгляд), факт безспірності боргу є недоведеним . Така судова практика істотно знижує рівень захисту прав кредиторів, так як недобросовісні позичальники використовують будь-які приводи для порушення судового розгляду за кредитним договором, і таким чином позбавляють кредиторів можливості стягувати майно через виконавчий напис. Рішенням проблеми в даному випадку змогло б стати прийняття доповнень про те, що на безспірність заборгованості не впливає існування судового спору, за умови підтвердження безспірності заборгованості документами, необхідними для здійснення виконавчого напису відповідно до Постанови КМУ від 29.06.99 N 1172.

Підводячи підсумки, можна сказати, що зміни і доповнення до законодавства, затверджені з прийняттям Закону № 6027-д, безсумнівно, є важливою складовою, необхідної для забезпечення більш якісного захисту кредиторів. Але, разом з тим, всіх існуючих проблем вони не вирішують, тому для повноцінного розвитку кредитування і підвищення інвестиційної привабливості України будуть потрібні ще певні зусилля, спрямовані на подальше вдосконалення законодавства та реформування судової системи.