Центр економічних досліджень та прогнозування “Фінансовий пульс”

UA RU EN
Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих

Зараз багато пишуть про новації так званого «антиколомойского» закону (мається на увазі доопрацьований варіант законопроєкту, зареєстрований під номером 2571-д і на даний момент ухвалений у першому читанні). При цьому розповідають передусім про пункти, пов'язані зі змінами, що стосуються неможливості відновлення діяльності виведених з ринку банків та повернення його колишнім власникам, а також про умови виплати грошової компенсації екс-власникам банків. Однак законопроєкт передбачає також ряд важливих новацій, що стосуються й діяльності працюючих банків. Саме на них ми сьогодні і зупинимося.

Перш за все, варто згадати про те, що шляхом внесення змін до «Закону про банки і банківську діяльність» (далі - Закон) відкориговано перелік причин, на підставі яких НБУ зобов'язаний віднести банк до проблемних (стаття 75 Закону). Тепер це загрожує за будь-яке порушення декадних нормативів Н2 або Н3 більше 2 разів протягом місяця. Раніше для застосування цих санкцій порушення нормативів повинно було перевищувати 5%. При цьому санкції наставали в разі порушення щоденного нормативу регулятивного капіталу 5 або більше разів протягом місяця, а також за порушення нормативу адекватності капіталу (Н2) два і більше разів.

Також санкції будуть застосовуватись, якщо банк протягом 30 календарних днів допускає будь-яке порушення хоча б одного з нормативів ліквідності (щоденних — більше 5 разів, щодекадних — більше 2 разів, щомісячних — 1 раз). Раніше санкції передбачалися тільки в разі порушення нормативів на 5 і більше відсотків.

При цьому з переліку підстав для визнання банків проблемними виключили:

  • порушення терміну повернення вкладів протягом 5 днів;
  • системні порушення у сфері фінансового моніторингу;
  • обсяг негативно класифікованих активів понад 40%;
  • відсутність адекватних систем внутрішнього контролю і/або управління ризиками.

Крім того, скоротили (зі 180 до 90 днів) максимальний термін перебування банку в статусі «проблемний».

Підстави для визнання банку неплатоспроможним (стаття 76 Закону) також зазнали змін. У разі остаточного ухвалення Законопроєкту НБУ буде зобов'язаний відносити банки до неплатоспроможним в таких випадках:

  • Не приведення діяльності до вимог законодавства, в тому числі нормативних актів НБУ, протягом 90 днів після визнання банку проблемним (раніше давався термін 180 днів). При цьому НБУ не зобов'язаний, але має право визнати банк проблемним не чекаючи закінчення 90-денного терміну.
  • Зменшення капіталу на 50% від нормативного рівня (раніше підставою було зменшення капіталу до 1/3 від нормативного значення).
  • Виконання проблемним банком операцій, що збільшують його зобов'язання перед вкладниками, які підлягають відшкодуванню з Фонду гарантування (крім низки винятків). Ця норма залишилася без змін.
  • Невиконання розпоряджень НБУ у призначений регулятором термін (раніше цей пункт був відсутній).

З цього переліку було виключено пункт про порушення зобов'язань перед вкладниками і кредиторами протягом 5 днів на 2 і більше відсотків. Замість цього Статтю 76 Закону доповнили пунктом про те, що НБУ не зобов'язаний, але має право ухвалити рішення про віднесення банку до проблемних, якщо він не виконав зобов'язань перед вкладниками і кредиторами через недостатність коштів (не обумовлюється, в яких обсягах та на який термін сталася затримка).

Крім того, в статті 2 Закону ввели поняття «Професійне судження». Воно являє собою думку НБУ, яку регулятор може використовувати в процесі ухвалення своїх рішень. У статті 67 Закону викладено принципи, на яких має ґрунтуватися судження, а також наводяться приклади, де воно може застосовуватися: для оцінки фінансового стану банку, ризиків, властивих його діяльності, життєздатності бізнес-моделі банку, адекватності капіталу і ліквідності банку, якості корпоративного управління в банку, ефективності систем управління ризиками тощо.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства було доповнено пунктом про те, що при розгляді адміністративних справ про виведення банків з ринку суд для формування своєї думки повинен покладатися на оцінки і висновки регуляторів, на підставі яких банк виводиться з ринку (це можуть бути висновки НБУ, Фонду гарантування, КМУ, Міністерства фінансів і НКЦФР). Така вимога викладена в статті 2661 Кодексу.

Але навіть якщо суд визнає незаконним рішення про виведення банку з ринку, це не є підставою для зупинення його виведення з ринку і не відновлює прав осіб, які були учасниками банку на момент визнання його неплатоспроможним.

Висновок з цього можна зробити тільки один: ухвалення вищенаведених доповнень до законодавства зробить безглуздими судові розгляди з приводу незаконності визнання банків неплатоспроможними, тому їхня реанімація однозначно буде неможлива, а завданням банків є організувати роботу таким чином, щоб у регулятора не було приводу застосовувати санкції. Тому пріоритетними питаннями для банків на найближчий час залишаються: капіталізація, підвищення якості корпоративного управління і постійне вдосконалення ризик-менеджменту.