Центр економічних досліджень та прогнозування “Фінансовий пульс”

UA RU EN
Державні банки будуть щопівроку звітувати про роботу з проблемними активами

Наприкінці 2018 року Рада НБУ з фінансової стабільності затвердила «Рекомендації (принципи) щодо роботи банків державного сектору із непрацюючими кредитами (NPLs)». Ці Рекомендації набрали чинності 9 січня 2019 року та діятимуть до моменту набуття чинності нормативно-правового акту НБУ щодо організації банками процесу управління непрацюючими активами (цей документ на даний час розробляють НБУ спільно зі Світовим банком). Відтепер державним банкам необхідно буде щопівроку звітувати Раді НБУ з фінансової стабільності про результативність роботи з проблемними активами. Перший звіт очікується вже цього місяця.

Виконання Рекомендацій не є обов’язковим, але в разі їх недотримання Рада з фінансової стабільності має право запросити у банків пояснення щодо причин їх невиконання.

Рекомендації було розроблено для державних банків, вони стосуються роботи з великими кредитами (обсягом більше 5% регулятивного капіталу банків). Та вони можуть бути корисними й для банків з приватним капіталом, тому нижче ми розглянемо основні принципи роботи, викладені в Рекомендаціях.

Значну увагу у документі приділено передумовам, що необхідні для початку процедури  реструктуризації. І це цілком обґрунтовано- без належної підготовки до реструктуризації  успішно здійснити цю процедуру практично неможливо.

Які ж передумови необхідні?

  1. Передусім банку треба детально проаналізувати діяльність боржника та зробити висновки, наскільки життєздатний бізнес у боржника та чи має він на даний час  фінансову можливість обслуговувати кредит. При цьому аналізувати необхідно діяльність усіх пов’язаних з боржником компаній.
  2. Якщо на даний час фінансова можливість обслуговувати кредит відсутня, але бізнес життєздатний, необхідно проаналізувати наявне заставне майно та визначитись, при якому варіанті банк отримає більшу вигоду: при здійсненні реструктуризації чи при зверненні стягнення на заставне майно.
  3. У випадку переважання вигод від реструктуризації, необхідно розробити оптимальний для банку варіант реструктуризації з урахуванням можливостей позичальника. Розробка плану реструктуризації повинна базуватись на консолідованій фінансовій звітності від боржника за останні 2 роки (підтвердженій зовнішніми аудиторами) та прогнозних розрахунках грошових потоків на 2-3 роки. Крім того, у процес реструктуризації повинні бути включені всі юридичні особи, які було прямо чи опосередковано профінансовано за рахунок кредиту, що підлягає реструктуризації.  
  4. Обов`язковою передумовою проведення реструктуризації є готовність до співпраці та повна прозорість з боку боржника (у том у числі, його кінцевих власників).  Будь-який план реструктуризації має передбачати участь власників компанії у відновленні її роботи шляхом внесення власних коштів або інших активів,  необхідних для роботи відповідного бізнесу.

При наявності необхідних передумов, можна починати процес реструктуризації.

Щодо процедури її проведення в Рекомендаціях також передбачено певні принципи роботи:

  1. У період проведення реструктуризації необхідно постійно контролювати діяльність боржника. Тому доцільним є включення представників банків (через компанії-радники із визнаною репутацією) до складу наглядових рад компаній, чиї кредити  підлягають реструктуризації. Якщо в якийсь момент процесу реструктуризації боржник виявить  небажання  співпрацювати, процес повинен бути припинений, а юридичні заходи із примусового стягнення  боргу – швидко відновлені.
  2. У разі наявності спільних позичальників, державні банки повинні діяти узгоджено, через сформовані комітети кредиторів з метою максимізації сукупної вигоди для держави як кінцевого власника банків. Координація дій із приватними банками також є доцільною.
  3. Реструктуризація має забезпечити, де можливо, посилення правової позиції банку як кредитора, включно із посиленням прав на стягнення застави, якщо боржник не виконуватиме умови за кредитом після проведеної реструктуризації. Грошові потоки понад суми, необхідні для забезпечення роботи бізнесу в нормальному режимі, мають спрямовуватися, принаймні частково, на погашення кредитів банків.
  4. Напрацьовувати підходи до реструктуризації позичальників мають спеціалізовані групи фахівців, незалежні від роботи кредитних менеджерів та підпорядковані окремому керівництву. Остаточні рішення щодо реструктуризації  великих кредитів  повинні  ухвалювати  наглядові  ради банків.

Оприлюднені Рекомендації є проміжним документом, розробленим додатково до вимог  Закону України «Про фінансову реструктуризацію» робочою групою в складі представників НБУ, Міністерства фінансів та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Документ є достатньо стислим та визначає лише основні принципи роботи, яких необхідно дотримуватися для забезпечення справедливості і прозорості процесу реструктуризації та захисту інтересів держави. Очікується, що в червні 2019 року буде завершено та оприлюднено детальніший нормативно-правовий акт НБУ щодо організації банками процесу управління непрацюючими активами. Цей  акт  відповідатиме кращим світовим практикам та водночас враховуватиме національні структурні особливості. Будемо сподіватися, що ухвалення цього документу дозволить нарешті активізувати процес очищення банківської системи від проблемної заборгованості.